Однороманенко Станіслав Григорович
    Народився 5 жовтня 1969 року в селі Вереміївка Чорнобаївського району Черкаської області.
    В 1977 році пішов до 1 класу Вереміївської середньої школи, яку успішно закінчив у 1987 році з Похвальною грамотою.
    В серпні 1987 року вступив до Томського вищого військового командного училища зв’язку, яке закінчив в червні 1991 року. Військову службу офіцером розпочав в серпні 1991 року в Силах протиповітряної оборони в місті Одеса. В грудні 1993 року завершив службу в Збройних Силах України у званні старшого лейтенанта та продовжив її в органах внутрішніх справ на керівних посадах підрозділів зв’язку. В 2011 році звільнився в запас у званні підполковника.
    Після цього продовжив працювати на державній службі у відділі зв’язку та телекомунікацій Головного управління Національної поліції в Черкаській області. Тоді і почав свій творчий шлях з написання віршів, вітальних адрес та рекламних слоганів.
    З травня 2021 року продовжує державну службу у секторі з питань захисту інформації Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, де і написана основна маса віршів, присвячених рідному краю, близьким людям, колегам по роботі.
    В червні 2025 року надруковано першу збірку віршів з однойменною назвою «Перша збірка». Перший вірш в ній присвячений двоюрідному дядькові поету Михайлу Казидубу. Мабуть гени беруть своє!


               

Завантажити книгу Однороманенка Станіслава
"Перша збірка"






Лірика

              ПОЕТУ
МИХАЙЛУ КАЗИДУБУ


Мій дядько Михайло спочатку був «мент»,
Та доля так склалась, що став він - поет.
І сотні віршів написав видатних,
І збірок десятки він видати встиг.

Та першого травня поет замовчав,
І Бог його тихо на небо забрав...

Там десь під Полтавою камінь лежить,
Під ним спочиває поет, та не спить.
Поезії й вірші його все ж живуть,
Мене спонукають пройти дядьків путь.

В поліції я відслужив 30 літ.
Чи стану поетом? Покаже цей світ!


                МАМІ

Ти дивишся на мене з неба
Оберігаєш від біди..
Що я роблю... чого не треба...
Мені ти радиш, як завжди.

Мене навчила ти співати
Триматись вірно між людей,
Життя любити й рідну хату,
Горіти, мов той Прометей!

Мене чекала ти з Сибіру,
З Одеси я до тебе мчав.
А потім, через років міру,
Онук з Європи приїжджав.

Пішла від нас ти в святу Паску,
А значить зараз у Раю.
Залишила любов і ласку,
З якою зараз я жию.

                СИНУ

Ой сину, мій сину, моя ти надія,
В тобі відтворив я усі свої мрії:
Навчання в Європі, права в автошколі,
Життя за кордоном, схід сонця у полі.

Але ж і свого ти у світі добився
Й на цьому, я бачу, ще не зупинився.
В шаленому світі ти міг виживати,
При цьому ще й авторитет здобувати.

Життя - по закону, як одяг - то бренди,
Чіткий такт музичний, діджеї-легенди,
І в подорож дальню ти мчиш на вікенди...
Тобі можуть заздрить круті спецагенти)))

Хай збудуться всі твої зоряні мрії!
А я під промінням тих зір порадію!

          ДІДОВІ ІВАНУ

Мій дід Іван був ветеран,
Він міг справляти водний кран,
Бо весь сільський той водогін
Ох, обслуговував лиш він...

Любив тварин, собак, котів,
Кролів тримав, а бить не хтів..
Корівка, кози, й нутрія.
Всьому звір'ю давав ім'я.

У хорі в клубі він співав,
На безліч інструментів грав
В оркестрах струнних й духових,
Талант цей маю й я від них..

Тепер з бабусею вони
Співають там, де Рай і сни.
І Ангел, стиснувши струну,
Грає мелодію сумну.

          РІДНЕ СЕЛО

Посеред лану, на Дніпровій кручі
Стоїть село, де народився я.
Двори, хати, дерев сади квітучі,
Все це - то Вереміївка моя!

Тут друзів підібрав собі я вірних,
Тут обирав професію свою,
Тут музики навчався я покірно.
По говору вереміяків впізнаю.

І повертаючись щоразу в світ дитинства,
Тепер не часто - бо нема до кого йти,
Я відчуваю у душі блаженство,
Яке веде нас до чергової мети.


          САДИ ВЕСНИ

Вже сонце гріє бруньки на гіллях,
Чекає цвіту український шлях...
Поллються з неба струмені води
І Батьківщини зацвітуть сади!

Роботи буде і бджолі, й митцю,
Й моєму брату - Олександру Матвійцю!
Нестримна сила цвіту тих садів
Перемогти нам допоможе ворогів!

Сади цвітуть, цвіт очі звеселя.
Хай квітне ж наша рідная земля!


          ДРУЖБА

Роками дружити - не легко це, друже,
Але і не важко щоб так вже аж дуже!
Зрання пити каву, емейл відкривати...
Погодні умови по Гуглу вивчати...

Єдину подругу інформувати,
Що треба їй знати, а що і не знати..
Чекати тепла щоб до річки рушати,
А може до моря, а може в Карпати.

Короче, хай дружба в повітрі літає,
А Всесвіт з річницею дружби вітає!


ПЛИННІСТЬ ЧАСУ

Так швидко мчать години у добі в останній час,
Я чую часто це від себе і від вас
Чи закрутилася планета ця хутчіш?
Чи ми раніш по ній ходили босоніж
І менше руху надавали без взуття
Тепер немає вороття як і в життя...

Тому прискорююсь і я писати... жити...
Лиш у віршах моїх час можна зупинити
Перечитавши їх. Або недочитати...
І бути вічно в миті тій, де лише свято.


          ВІТРЯКИ

На перехресті вітрів,
Переживши віки,
На окраїнах сіл
Ще стоять вітряки.

Вже не крутять крильми,
Зупинивсь для них час,
І приходять тепер,
Як в музеї, до вас.

Ось, завмерши, стоять
Великани сумні.
Світ немов боронять,
Охоронці земні.

ОДНОКЛАСНИКИ МОЇ

Однокласники мої!
Як прекрасно ми жили
Ще коли були малі.
Йшли по два – не в кагалі,
Білі бантики в дівчат,
Хлопці голосно кричать!

Парти, дошка і книжки,
Клумби, гірка і пташки.
Все з часів тих так змінилось…
Шість із нас вже з небом злились.
Раз стрічаємось в п’ять років,
Хоч живемо за сто кроків…

Однокласники мої!
Нас чекають степ й гаї,
Дожидає нас Дніпро!
Вчитель рідний – дай «добро»!
Й будем знов - одна сім’я.
Ви - мої… І весь ваш я…

    АЙТІШНИК

Колись, обравши ремесло успішне,
Закінчив універ, він став - «айтішник».
Роботи – море: дистанційна і офлайн!
Захочеш – «Боїнг» програмуй, чи то комбайн.

Пиши бухгалтерську програму чи для звітів,
Чи для поливу огороду, саду, квітів.
І кошти попливли йому на картку,
І може тур купити хоч куди він без запарки….

І вже «айтішник» наш на рівні з Богом…
Та Штучний Інтелект чекав за рогом…
Програми пише швидко дохідні,
Ти дай йому лиш чіткі дані вихідні.

Отож ніколи, хлопче мій, не зазнавайся -
Скоріш суміжної професії навчайся!


                БАТЬКОВІ

Ти був будівельником в рідному краї,
Твої всі споруди стоять на виду:
Будинок культури, хати і сараї...
Я в приклад десятки їх вам приведу.

Та хобі дитинства все так повернуло,
Що став електроніки ти фахівець,
Всіх теликів марки і радіоли,
Ремонту піддались, бо ти - молодець!

А ще холодильники, варки, музцентри...
На виклик до хат людських ти приїздиш,
Чатуєш новини технічних прогресів.
І от - за комп'ютером ти вже сидиш.

І більшість життя ретрансляторна вежа
До хмар підіймала тебе залюбки.
І вже не звикати дивитися з неба,
Як ми тут живемо - тобі завдяки.

                ДРУЖИНІ

На 1 травня познайомились з тобою,
Коли цвів сад, і щебет був птахів.
Співав пісні тобі, а Купидон стрілою
Вже цілив в моє серце із дахів...

А потім ти помчала на навчання,
Букет троянд я під плащем приніс,
З надією і просто сподіванням,
Що щирістю відповіси мені.

А потім Ужгород, і потяг у Черкаси,
І рік кохання. і прийшов той день,
Коли у червні ми побрались в час прекрасний
Та йдем цей шлях весь сповнений пісень.

Родився син, якого ми чекали,
Ти стала лікарем, якого світ не знав,
І я тебе любить не перестану.
Бо Бог мені тебе подарував!

           БАБУСІ НАСТІ

Із ранку до ночі шиття вишивала,
Узори барвисто нитками лягали.
Вела господарство, худобу справляла,
Малого мене під пісні колихала.

Співала у півчі церковній і в клубі,
Топила дровами і вугіллям в грубі,
Городи сапала і їсти варила,
На батьківські збори до школи ходила.

В Сибір в літаку ти до мене літала,
- Це що за країна? - в людей ти питала.
І правнуку ти вишиванку пошила,
А потім спинилась і в небо злетіла...

Тепер твої хрестики того шиття
Нас оберігають від злого буття.

              ПОГОНИ

З сімнадцяти років ношу я погони,
Із ними проходив усі перегони:
Курсантське життя, офіцерське в Одесі,
А ще міліцейське тяжке та на стресі.

З роками зірки на погонах зростали,
Та відповідальності лиш додавали...
І от час настав - підполковник мундир
У шафу повісив... вже не командир...

Та зір і погонів оте відчуття
Залишиться в мене вже на все життя.


          ДОРОГА В КАРПАТИ

Вже в котрий раз сідаю за кермо,
Рушаємо в Карпати! Ні - мчимо!
Дорога кілометрів дев'ятсот
Нас не лякає, ми: водій й пілот.

Нас по дорозі зустрічатимуть міста,
Ми їдем поміж них не менше «ста»...
Черкаси - Умань, Вінниця, Хмельницьк...
Тернопіль файний і Івановий Франківськ...

І ось Долина в передгір'ї розляглась.
Дорога в гори - мрія майже вже збулась.
А потім перескочим перевал...
Міжгір'я... Вниз... Тримаю я штурвал...

І ось вже Хуст за горами стріча.
Ще трішки і Шаян - це наш причал!

              ІТАЛІЯ

З дитинства мріяв про країну я одну,
Пісні якої я вивчав і тис струну.
А потім мови тої взяв сертифікат,
І вперше: піца, паста і салат.

Італії відвідав я міста –
Соренто, Ріміні, Неаполь - неспроста,
Венеція і Рим запали в душу.
Тепер я знову повертатись туди мушу...

Бо є в Італії цій магія якась,
Що змушує, щоби я повертавсь.


              МОРЕ

О море, море... Мчу до тебе влітку
Щоб змити холоду і втоми бруд.
В твої солоні хвилі всі здобутки,
Що накопичились, як грішний блуд.

Чи тихе ти, чи штормом зустрічаєш,
То все одно мені, бо скучив я
За твоїм подихом - веселим і печальним,
За тим балансом, як у спорті нічия.

НА БЕРЕЗІ ДНІПРА

На березі Дніпра в моїх Черкасах
Я дихаю так легко, як ніде,
Ані в горах, ні на морських терасах,
Ні в лісі осені, де лист паде.

Мабуть тому це дихання найлегше,
Бо в ньому код життєвий тільки мій.
І кожен подих додає, як вперше,
Всю неосяжність й загадковість мрій.

              ПИШУ

Навіщо нам писати вірші,
Мовляв, в наш час ніхто їх не читає.
Можливо й читача мого немає?
А я тружусь, верстаю, видаюсь.

Можливо…Та коли я обернусь,
То відчуваю погляди критичні,
Буває – вдячні чи егоїстичні.
Мабуть читають…Може проклинають,
Що взяв перо…Чи ще за що…
Та хай їм грець! Пишу! Нехай там що!


              ДОЩ

У вікно мені стукає дощ,
Його краплі ловлю рукою.
Потребує життя наше прощ,
Бог змиває гріхи водою.

Тож під струмені стану води,
До небес здійму руки високо,
Захищу себе від біди
Я сльозами небесного ока.



   КРУГОВЕРТЬ

Вечір… Пара… Разом знов...
Серіал… Диван… Любов…
Ранок… Кава… Шлях на працю..
День у день тягну цю тацю!

Та відпустка недалеко…
Чемодан… Вокзал... Аптека
Промайнуло… Відгуло…
Закінчилося бабло…

Знов додому повертаюсь,
І на рік увесь впрягаюсь!



Поезія шкільних років

        ПРОБАЧ МЕНЕ

Пробач мене. За що? Не знаю…
Та відчуваю – винний я.
Ти поглядом цим вирізняєш
Мене між інших. Не моя…

Пробач мене, забудь навіки,
Щоб серце не боліло знов.
Опустиш ти свої повіки,
І скажеш: «Вмерла вже любов».

14.10.1985 року


        ЗГАДКА

В кімнаті твоїй, як зазвичай,
В куточку стоїть, не сплакне,
Гітара. В очах твоїх відчай,
Бо глянеш й згадаєш мене.

14.10.1985 року
ЧИ БУВАЄ ЛЮДИНІ СТРАШНО

Чи буває людині страшно?
Поставим питання розмашно!
Задумайся самий відважний -
Чи буває людині страшно?

Летить літачок паперовий,
Несе вітерець його кволий.
А я все думаю: Як же?
Чи в польоті йому не страшно?

Звучить гітара тоскливо,
Для когось ця гра важлива.
А ось від ударів тяжких
Чи буває тим струнам страшно?

Чи буває кому – небудь страшно?
Відповімо ми колись, а як же!
І знати це буде не важко,
Чи буває людині страшно.

Чи буває людині страшно?
Для мене важливо це завжди.
Я у Всесвіта це запитаю:
Хто на світі страху не знає?!

Жовтень 1985 року

Казначейству      

Ми - Черкаські казначеї,
Креативні в нас ідеї!
Сієм квіти - чорнобривці,
Шиєм гладдю рушники!
Працьовиті ми кмітливці,
Ще й співаєм залюбки!

Нащадки Тараса, потомки Богдана,
Державної служби ми доньки й сини
Моя казначейська родино кохана,
Черкащини славу примножуєм ми!

Держава нам довірила фінанси,
Казна країни є важливий елемент.
Ми контролюємо бухгалтерські баланси,
І наша праця - це стабільності сегмент!

Найкращим жінкам-подарунки до свята!
Мужчин - казначеїв не треба чекати!
Відкрилися двері - вони тут як тут!
Вітання дівчатам - це хлопців статут!


Вітання
з днем
народження


АЛЬОНІ КАБАШ

Сама краща - кадровик!
І до трєньки хто привик?
Хто звіряток полюбляє?
Сто грам з нами випиває.

Їй сьогодні 25 ...
Будем ми тебе вітать!
У конверті кошт на мрію,
Хай душа твоя зрадіє!


ВІТАННЯ ДІДУСЮ
ДМИТРУ СКРОБАЧУ

Діда Діму ми вітаєм,
Внуку благ усіх бажаєм!
Хай здоровеньким зростає
І «Тойоту» відбирає!

Дід хай паше кожну мить,
Щоб усіх зміг прокормить!
А голодний колектив
На шашлик вже розкрутив!

ІРИНІ КРАВЕЦЬ

В житті бувало часто я хворів
Бо мав до неї трьох сімейних лікарів

Сорокін, Вишивана і Гревцов.
Та Боженька послав мені любов.

Мені зустрілась Ірочка Кравець
Її став декларантом накінець.
Розумна, мила, гарна, молода.
Усі хвороби в мене зникли, як вода,

Що річкою тече у ті моря,
Де наша Іра часто загоРЯ.
Ще полюбляє каву із «Шо Там»,
Сама автом керує , як Ван Дамм.

А ще прекрасний носить манікюр
І одягається красиво від кутюр.
Із днем народження сьогодні я вітаю!
Хай лікувальна справа зачекає.

Хай щастям доля повниться твоя!
І пацієнтів щоб таких, як я!

  ПЕТРІВНІ

Ти народилась в Святий Вечір,
Хоч і не в яселках овечих,
Та зірка теж тобі сіяла
Тебе, красуню, звеселяла!

І ось Христового ти віку.
Бажаю я тобі без ліку:
Здоров'я, щастя і кохання,
І на все краще сподівання!

Подорожуй, купляй квартиру,
Авто хай дарять волонтири.
Айфони, кроси, ланцюжки
Все те, що носиш залюбки!

А я дарю тобі конверт –
Й чекаю тортик на десерт!


ТАНІ КОРЧАН

З Нацбанку в Казну перевелась брюнетка,
У неї для мене завжди є конфетка!
Хто смачно готує і всіх пригощає?
Хай Ангел-Хранитель тебе захищає!

Здоров'я, наснаги, кохання, всього -
Що треба для мрій і бажання твого!
Коротше: наступного тижня чекаєм,
Бо хочеться випить! Цілуєм! Скучаєм!


ТЕТЯНІ ГРИНЮК

Хто саменька за кермом?
Хто в суді он-лайн й живйом?
Хто від голоду спасає –
Натур-продукт постачає?

Всі тебе ми обажаєм!
З ювілейчиком вітаєм!
Проживи нам літ до ста!
Таня - наша красота!



ТОНІ РЕКУН

Хто потягом їде щодня на Черкаси?
Кота залиша сторожити ковбаси.
Хто кадрів роботу всю знає сповна?
Мужчин-казначеїв взбодряє вона!

Сьогодні святкуєм її ювілей,
Який відкриває мільйон привілей:
Розслабитись можна від воєнкомату;
Послать ТЦК і до «мами» й до «тата»;

Лежать на дивані й чекать ПЕНСІОН;
Без плати в метро і у ДИЗЕЛЬ-ВАГОН.;
Мінять мужиків, яких хоч, як перчатки!
Настало ПРЕКРАСНЕ життя у ДІВЧАТКИ!

Живи, насолоджуйся довгі роки!
Здоров'я і щастя тобі на віки!


АНДРІЮ ОРЛОВСЬКОМУ

У квітні є одна подія -
«Деньрік» Орловського Андрія!
Тебе я хочу привітати,
Всього найкращого бажати!

Та головне для цих ОРЛІВ
Бажаю я - щоб не хворів!

ОЛІ ПУГАЧЕНКО

Енергії сила від неї несеться,
Радієм, коли пані Оля сміється!
Уміє і працювати і жити.
Захоче – в декрет може раптом звалити!

І якісно й швидко здолать аудит.
В її кабінет завжди йдем на візит,
Бо має завжди вона чим пригостити
І теми чутливі теж обговорити.

Сьогодні - у цей день народження твій,
Бажаю, щоб збувся перелік всіх мрій,
Що ти записала в щоденник життя.
Бажаю щасливого я майбуття!
Давай швидше вже на роботу вертайся,
Бо новий оклад вже тебе зачекався!

ЕЛЕОНОРІ ЛЕВИЦЬКІЙ

Не знаю, чи писали вірші їй поети,
Моє перо саме виводить ці рядки -
Посвяту тій, кому пишу сонети,
Бо юридично правильно живем їй завдяки!

А ще духовно, праведно, церковно,
Бо меценат вона великий – Бог це зна!
Згадає нас всіх і в реєстрах й молитовно,
Тому стараємось всі жити, як вона!

Немов з картин її прекрасні очі,
Краса і врода - українки еталон!
Ім’я Елеонора прошепочу
Й його підхопить бравих хлопців легіон!

Із днем народження її усі вітають,
Нотаріальні справи хай чекають!
Здоров’я, щастя, миру і кохання!
Хай збудуться найзаповітніші бажання!

АНАТОЛІЮ ІВАНОВИЧУ САГАЙДАЧНОМУ

Все життя він віддав медицині,
В Шполі лікарем розпочинав,
Ну а потім, з роками, в Черкасах
Поліклініку сам будував.

Тисячі дітлахів йому вдячні,
Шлють дорослі подяки з сердець.
Його марка звучить – САГАЙДАЧНИЙ!
Корифей, стоматолог, мудрець!

Все життя він кохав лиш дружину,
Прожили, мов в солодкому сні!
Доньок виховав двох, як перлинок!
І одна з них дісталась мені!

Хай роки не говорять про себе,
Проживіть нам хоча б до ста літ.
Побажаю лиш мирного неба,
Щоб тривав Ваш життєвий політ!

РОМАНУ БОРИСЕНКУ

Він є продуктом банківської сфери,
А значить просто виріс на грошах.
З «Авалю» до Нацбанку мав кар’єру,
Тепер в Казні зростає його фах!

В «Ощаді» завжди раді його бачить
І в «Глобус» банк до кума мчить на чай!
Земляк мій з Чорнобая – неледачий,
Тримає бджіл і обробляє пай!

І кулінарно – здібний, як той Ектор,
Оближеш пальчики, коли торта спече!
З стаместкою і молотком він, мов директор,
Зупинить шторм й потоп, коли вода тече!

Із роком сорок другим привітаю!
Всі навички не втратить побажаю!
Хай буде золота і грошей, як у банку,
А мрії звершуються звечора до ранку!

КОРЧМІ «ГРАЖДА»

Гражда двері відчиняє
Гостей щиро зустрічає
Страв гуцульських добрий смак
Сам скуштуй і клич друзяк!


    АНІ ЛЕЦКО

Дві трійки засвітилися тобі –
Тій, що красиво нам погоджує “службові”.
Бажаю щастя й задоволення в житті,
Ну, а найбільше побажаю я любові!

Нехай той принц з конем тебе знайде!
Хоча і без коня нам підійде!
Уся Казна обожнює тебе!
Без Ані наша служба пропаде!



АЛЬОНІ І ТАНІ

Дві красуні із Казни свята відгуляли,
Хлопці і дівчата їм всіх благ побажали!
А сьогодні нам вони магар виставляють,
Поють і годують нас! Щей спать повкладають?

Дякуєм Альонці! Дякуєм Тетянці!
В мене лиш одне питання: а чи будуть танці?
Любим вас, кохаєм! Сто літ жить бажаєм!



ЛЮБОВІ БІЛОНОГ

Хто все зна про наші статки?
Пише на полях нотатки...
Хто пильнує хабарі
Від зорі і до зорі?

Їй сьогодні в небі зірки
Виставили дві п'ятірки!
Бо вона ще й педагог –
Наша Люба Білоног.

Щастя, радості бажаєм!
Боїмося й поважаєм!
PS: Казначейський колектив
Доброчесність не пропив.


МАРИНІ ФРОЛОВІЙ

На світі є одна дівчина
З ім'ям прекрасним і смачним!
Марина наша - ти єдина,
І в Казначействі й поза ним!

Організуєш закупівлю,
А можеш скасувать торги,
Зігріть теплом адмінбудівлю,
Й підрядників загнать в борги!

Напій улюблений - шампанське!
Солодощів з'їси вагон!
Ми сало нарізаєм панське,
Коли скомандуєш - ВОГОНЬ!

Твій день народження сьогодні,
Вітання щирі ти приймай.
Виходь з PROZORRO - ми голодні!
Щаслива будь! Люби! Кохай!



РУСЛАНІ МАРЧЕНКО

Це ж треба родитися 1 січня!
Для нас, з бодуна, - це звучить не логічно,
Але наша Руся - сама нестандартна:
Романтика, щирість, Італія, мандри.

Хай збудуться мрії у Новому році,
Завітне бажання хай буде у кроці!
Путівки гарячі на тебе чекають,
Для тебе з Борисполя рейс запускають.
Ми хочем з тобою у небо злетіть!
З Казни їй велику зарплату платіть!

P.S.

Руся хоче МАЛЬТІПУ,
Я її тобі куПУ!
Ще не знає чоловік –
Це вкоротить йому вік))))

Враз закінчиться бюджет,
От такий буде сюжет!
Не зважаючи на все –
Песик ЩАСТЯ ПРИНЕСЕ!!!


АНАСТАСІЇ ВІНІЧЕНКО

Якщо буває сонце з карими очима,
То в діловодів воно сяє за дверима.
Зрання приходить, ввечері тікає,
На батареї електричній авто має.

Якщо сміється - вся будівля чує!
У чаті доньок двох вона чатує.
Ще полюбляє суші із васабі,
Заткнути може рота любій бабі!

Не знаю чи назвати ювілеєм
Ті 35, що їй і не даси.
У неї майже всі є привілеї,
Що дані від природньої краси!

Анастасіє наша, будь щаслива!
Бажаємо в душі твоїй весни!
Вже їдь на море - до Ол-Інклюзива,
Бо МИ вже бачим про цю мрію ТВОЇ сни!



ОКСАНІ РАТУШНІЙ

Хто найкраща в світі мама?
Так – це Ратушна Оксана!
Хто айтішний фахівець?
Знов вона! Ай молодець!

На початку хто не пив?
Ща… дивує колектив!
Хто ровесник України?
Лиш вона – Його єдина!

З Ним за ручку на роботу,
Дасть клієнтам всім….. турботу)))
З днем народження вітаєм!
Що захочеш? - Порішаєм!


ВІКТОРУ БОВШИКУ

У комфорту робочого процесу,
У відсутності ЧП або ексцесів,
Є конкретне прізвище та ім’я,
Яке згадують, коли тече покрівля,
Кличуть лиш коли води немає,
Чи бачок в уборній не змиває.

Ще – коли папір скінчився А4,
Кондиціонер щоб дув, як у квартирі,
Щоб заставив прибиральниць мити,
Щоб примусив клумбу зростить квіти,
Щоб бензин у «Шкоді» не кінчався,
Дизель – генератор сам включався.

Нам без нього й миті не прожити.
Ще аби і хрестиком зміг шити!
В русі він постійно, мов той йоршик.
Звати цього пана - Віктор Бовшик!
В день народження благаєм – відпочинь!
Є для цього в тебе сто причин.

Та назвем тобі лише одну:
Треба перевірить накладну.
В ній – здоров’я, щастя і кохання!
Оприходуй наші побажання!

НАТАЛІЇ КАЗАКОВІЙ

Вона завжди красива і сучасна,
Світська левиця і начальник одночасно!
Причалить на роботу мерседесом,
Поки йде до дверей – в мужчин всіх стреси!

Фінансові завдання відпрацює
Й на вихідні на дачу вже прямує.
Двох мужичків утримує кремезних,
Може тому і виглядає так бомбезно!

Із днем народження тебе я привітаю!
Люби і процвітай! Хай світ весь зачекає!

     МОЇ МЕДИКИ

Навколо мене медиків династії,
Не медик лише батько й баба Настя.
Дружина, мама, теща, тесть і куми.
В них лише про моє здоров’я думи.

І навіть дід Іван, що був сантехнік.
Під час війни служив у медсанбаті – теж був медик.
Ще однокласників кагорта немаленька,
Чого вартує лиш Наталка Євтушенко!

Щодня отримую від них я настанови,
З рекомендаціями, щоб я був здоровий:
«Не пий спирте, не їж салко, бо жирне,
Щоб не схопив тебе інфаркт обширний».

Повидаляли зуби мудрості й апендикс,
Почув від них нове слівце: ГЕНЕЗИС.
Таке от видалять - ще не дозрів…
Я краще вип’ю за медсестер і лікарів!

МЕРЕЖІ ЗАКЛАДІВ
«ОГО! МЛИНЕЦЬ»


Після річки та засмаги,
Щоб не втратити наснагу,
Друзі сходинки долають,
Там млинці й тебе чекають!
        *   *   *
З річки вийшов - усміхнись
Вгору сходами здіймись
Там - в тіньку щей під сосною
Млинець скучив за тобою!
        *   *   *
Після річки, після спеки,
Підіймись- тут недалеко,
Смак млинців відкрий для себе.
Посмакуй! Це те, що треба!
        *   *   *
ОГО МЛИНЕЦЬ - НОВОГО СМАКУ
                ПОСЛАНЕЦЬ!