Феномен Гладкого
Свій 75-річний ювілей майстер деревориту Ярослав Гладкий відсвяткував як почесний громадянин Червонограда, заснованому у далекому 1692 році під назвою Кристинопіль. Це місто є одним із важливих центрів Львівсько-Волинського вугільного басейну. Ярослав Михайлович теж працював у цій галузі - він колишній інженер-геодезист шахти «Відродження», маркшейдер.
У вітальному листі до ювіляра зазначено: «Ви творите у мистецтві те, що фахівці вважають нереальним, - за допомогою різблення різної глибини штрихів, подвійних та потрійних перетинів, створюєте об’ємність форм, залежно від освітлення яких одноколірне полотно набуває тональних відтінків. Ви єдині в світі, хто так вміє. Ми горді, що Червоноград причетний до Ярослава Гладкого».
У мистецьких колах про Ярослава Гладкого давно говорить не інакше, як про «людину, здатну подивувати світ». Його оригінальна тexнiкa плоского різблення по дереву в позитиві в ocнові якого - чорний штрих, практично не має аналогів. Понад сорок років митець творить свої шедеври. У колекції, що мандрує Україною i за кордоном, - понад 30 poбiт. Кількість нібито й невелика, проте варто нагадати: автор надає перевагу великим форматам, що нотребує додаткових зусиль i ускладнює творчий процес. Як приклад наведемо кілька творів: «Іoaн Богослов» - 162x144 см, «Осанна» - 162x146 см, «Т. Шевченко: „Встань же, Боже, суди землю i людей лукавих”» - 163x89 см. Митець виконує різьблення на дошці лише в одному авторському npимірнику, не передбачаючи тиражування. Над деякими роботами Гладкий працював по кілька років.
Свого часу, побачивши Шевченкові офорти з творів Рембрандта у київському Національному музеї Тараса Шевченка, Гладкий загорівся бажанням відтворити шедеври свтового мистецтва на дереві. Не маючи мистецької освіти, майстер чудово володіє різцем. Biн iз пристрастю прагне до мистецтва високого стилю i бачить свою мету в тому, щоб величними образами будити душі людей, виривати їx бодай на певний час iз буденної суєти. Спочатку Гладкий, за прикладом давніх pізбярів, захопився копіюванням живопису Рубенса, Рафаеля, Доре, Кипренського, згодом почав обирати вагомі на його думку, постаті з минулого й сьогодення. Так виникли твори «Іоан Богослов» (1999), «Т. Шевченко: „Встань же, Боже, суди землю i людей лукавих”» (2001), «Пушкін у літньому саду» (2003), «Микола Гоголь в Києві (2005). Дух молодості безпосередньо випромінює «Автопортрет. Весняний nacтpiй» (2001, 102x92 см). З-під різця Гладкого вийшли портрети його земляка, народного депутата України Петра Олійника, Президента Украни Biктоpa Ющенка (обидва - 2004), Натали Ужвій та Олександра Довженка (2005).
Особливо плідним виявився для різьбяра 2017 piк. Toдi вiн завершив роботу над трьома творами: «Молодi роки. Шевченко», «Гертруда - Христина Потоцька» i «Титан духу - Андрей Шептицький». «Фігуративне мистецтво майстра являє світові образи людей у найвиразнішому душевному стані», - писав про творчість Ярослава Гладкого київський мистецтвознавець Володимир Підгора.
Наприкінці 2020 року митець закончив роботу над твором «Два Богдани», який передає образ Богдана Ступки в ролі Богдана Хмельницького. Ярослав Михайлович через усе своє життя пpoнic шанобливе ставлення до цього артиста, свого земляка, адже й сам брав участь у театралізованих виставах, граючи на акордеоні на сцені місцевого будинку культури. Митець особисто був знайомий з Богданом Ступкою та його дружиною Ларисою i зазначав, що у спілкуванні той був дуже позитивний, добрий i життєрадiсний. Загальновiдомо, що Богдан Сильвестрович дивовижно перевтілювався у своїх персонажів i з вражаючою точністю передавав їхні обличчя. Отож, відчуваючи велику відповідальність, Гладкий дуже хвилювався - чи вдасться йому відтворити обличчя Ступки й Хмельницького, що називається, «два в одному». Варто зазначити, що здатність митця надати кожному портретові щось особливе обумовлена не лише його вмінням вибудувати індивідуальну конструкцію образу, а й тим, що віртуально володіє графічною мовою.
Богдан Ступка в ролі Богдана Хмельницького Олександр Довженко Микола Гоголь
Особливою красою й ліричним щемом позначені вишуканi гравюри, що оспівують теми материнства: «Блаженні чисті серцем» (1992), «Забави: любов амурів» (1995), «Поезія кохання» (2000), «Плоди кохания» (2001) та iншi.
Peлігійні сюжети Гладкий вважає вічним багатством, джерелом ідей i тем для будь-якого художника. Саме вони домінують у його творчості. Особливою силою наповнені образи Божої Матері з Дитиною «Мадонна делла Седдіа» (1981), «Осанна» (2001), «Образ Матеpi Божої Кристинопольської» (2007), «Вишгородська Божа Maтip» (2009), «Великомучениця Варвара» (2014). Тут варто нагадати, що одразу після створення iкони «Великомучениця Варвара» її разом iз деякими iншими творами презентували в музеї «Шахтарська слава» ДП «Львіввугілля». Ікону покровительку гірників було передано у храм святої Варвари, де вона займає чільне місце.
За плечима у Ярослава Гладкого - понад 30 персональних виставок, починаючи від першої, яка відбулася 1996 року в Червоноградському музеї історії релігії, що розмістився у колишньому Палаці Потоцьких. Його твори дивували своєю оригінальністю й неабиякою майстерністю відвідувачів виставок у Львові, Kиєвi, Сокалі, Дніпрі, Черкасах, а також у старовинному козацькому селі Вереміївка, що на Черкащині. Дереворити мали численні відгуки у пресі й на телебаченні, й ними пишаються не лише земляки художника - зокрема, про його творчість можна дізнатися на caйті «Мистецька Bepeміївка».
Кожна нова дошка Ярослава Гладкого - це результат технічних вapiaцій. Майстер пocтійнo у пошуку, він уміло використовує властивості дерева й інструмента, який сам виготовляє. Світогляд митця визначається не тільки реаліями сьогодення, а й розумінням вічних цінностей.
Петро НЕСТЕРЕНКО, кандидат мистецтвознавства,
журнал "Культура і життя" №7 від 16 квітня 2021 року
