|
Школьные годы чудесные Десять років пройшло, Для історії - це не роки! Но для нас, милый друг, Это часточка нашей судьбы. В нашій пам'яті будуть завжди Це остання в шкільному житті. Но помнить мы будем всегда Наши первые школьные дни. Осінню вперше прийшли ми до школи, Как встретились мы. Та не забудем одна одну Аж - до вивини. Ти пришла до нас в клас, Когда в четвёртый класс пришли, Ты была, как и все остальные, С красным галстуком и значком на груди. Сидимо ми за партою І друзів шкільних. Они нам за годы учёбы Стали ближе й дороже родных. Скоро прийде весна - Ви відкрили для нас непізнані світи, Від всієї душі щиро дякуєм Вам За усі напуття, що нам Ви дали. Куда нас не забросит судьба, Наших світлих і радісних днів. Друзей наших милых и близких, Товарищей школьных своих. Как быстро прошли Дорошенко Катерина учениці 10 класу 1966 рік |
Осень Кто же всё-таки выдумал осень, За собой на планету позвал? Кто ей дал золотистую проседь, И красавицей русской назвал? Кто же осень подкрасил немного, Всё вокруг наполняя тоской. И берёзок зелёные косы Тихо трогает смуглой рекой. учениця 10-А класу 1969 рік Журавли Осень бросила в сердце тоскою, Закружила, запела вокруг. Почему же мне грустно с тобою В этот миг показалось вокруг. Почему эти листья кружатся И печаль мне несут на руках? Журавли где-то в небе курлычат, Тая в белых, как снег, облаках. Я завидую птицам, Верю, птицы приснятся во сне, Мне напомнив своими мечтами О бесследно минувшей весне. Будут годы идти за годами, Журавли будут также лететь. И немного смутными глазами Снова буду я вслед им глядеть. учениця 10-А класу 1969 рік Вечер на Оби В окно дожди стучат, На стёклах выбивают дробь. Ветры калиткой стучат, Шумит волной ночная Обь. Надыбясь, вновь и вновь на берег Подняв на крылья, к дому тащит И в окна домиков рыбацких Бросает, мечет с силой страшной. А домик охнет недовольно, учениця 10-Б класу 1972 рік |
Осень Осень - это время листопада, Дождь унылый напевает грусть. Я бреду пустынной тропкой сада, Рядом дождь плетётся. Ну и пусть! Не беда, что дождь меня измочит, Слышится хрустальный звон зимы. Словно эхом в тишине таёжной Отдаются дальние громы. учениця 10-Б класу 1972 рік Осень Осень! И листья опали Серый дождь моросит кругом, А люди шагают на праздник И глаза их горят огнём. А где-то счастливая мама Смерть и слёзы и ... войну. Сын уснул... А мама тихо улыбается ему. учениця 10-А класу 1969 рік Певец свободы В жестокий век нашествия французов, Во времена двенадцатого года, В тот час, когда громил врага Кутузов, Прозрел поэт великого народа. Его стихи, как трели соловьины, Открыл он первым к реализму путь. И умер он на службе у народа, Но мысли барда вечны, не умрут. Он умер, но стихи поэта, учень 9 класу 1966 рік |
|
Мамині руки Мамині руки ніжні, гладенькі, Мамині руки красиві й гарненькі, Мамині руки дуже красиві, Мамині руки гарненькі і милі. Кіт В мене є великий кіт, Він у мене кіт-воркіт. Якось вийшов на лужок Половити там мишок. Любить котик на віконці Він у мене муркота! Осінь Літечко збігло, Листя злітає Й жовте прежовте Долі сідає. Квіти зів’яли, Я ходжу до школи, З радістю ходжу. Я боюсь уколи І від них біжу. Я люблю гуляти В мене вчителька найкраща! За науку я їй вдячна! Вчить вона мене писати І читати й рахувати. Школа Школа всіх навчає змалку І дітей і школярів Те що робить то навчає Усіх друзів малюків. Зима Наступила зима білокрила, Зашуміли вітри зимові. Усі ріки усюди покрила Покривалами сніжної мгли. Зима, зима загралась, Новий рік З Новим роком вас вітаю! Щастя й радості бажаю. Щоб у кожній вашій хаті Росло пролісок багато. І у щасті і у долі Потекли із гір сніги. Потемніли скрізь луги. Засвітило сонце У наше віконце. Будуть діти вибігати Засвітило сонце У наше віконце. Вийшла киця з хати Грітися на сонці. Посідали пташки Весна буяє над селом Від краю і до краю. Нас сонечко ласка теплом І ми його приймаєм. Із гір течуть дзвінкі струмки, Подарунок я купила Для своєї мами. З святом я її вітаю Й подарунок їй вручаю. 8 березня Веселе свято Зібралось дітлахів багато Для них мама чепурненька А для іншихї і гарненька. Тож вітаєм вас усіх учениця 6 класу 2012 рік |
Україна Україно, моя Батьківщино, Ти для мене завжди єдина. Тут родилась і світ відкриваю, Рідних, друзів багато я маю. Люблю тебе, твої червневі ранки І ясне сонце в світлих небесах, Люблю я дощик навесні дрібненький, Дивитись в небо, де літає птах. А там ростуть берізки та ялини, Осінь За вікном чарівна осінь, Багряне листя шелестить. Берізка розпустила коси, Ось журавлиний ключ летить. Вже не співають солов’ї Ростуть малесенькі грибочки. Ось білочка шишки, горішки, Сховала на зиму хоч трішки. Красуня-осінь землю вкрила Новий рік Зима всю землю вкрила Біленьким килимком. Сніжинки закрутились білі, Заснули всі, заснуло все кругом. Прийшов до нас Новий рік, Вгорі зірку запалили. Всі чекають подарунки Від Мороза і Снігурки. Чорнобиль Сонячним днем почалася весна, Щастя і радість вона принесла, Для нових почуттів відкрили серце ми І струми полилися цілющої води. Кінець квітня приніс лихо – Яких людство бід зазнало Ти згадуватимеш цей день із слізьми, Бо люди найцінніше - життя віддали. Ти виростеш, своїм розкажеш дітям, СНІД- це жахлива всесвітня чума, Велика трагедія людського життя. Чорною хмарою світ накриває В муках страшних людина вмирає. „СНІД"- звучить як вирок людині, 3 відчаєм в голосі хлопчик питає. Жити я хочу, мріяти, грати, Щасливим, здоровим ранки стрічати. Щоб більше не гинули люди від СНІДу, Щоб відвернути смертельну чуму - Вся молодь, і я, в тому числі, Дружно скажемо СНІДу - „Ні!" Я маю право... Україна – рідна ненька, Тут мені усе рідненьке. Тут живу, в сім’ї зростаю, І права дітей я знаю. Я знаю, що маю право жити, І жити щасливо маю я право. З усмішкою на обличчі завжди вставати З хорошим настроєм день зустрічати. Я хочу навчатись, розумною бути, учениця 9 класу 2011 рік |
Кароока моя Україна Є багато країн на Землі, Та для мене одна-єдина – Як весна на лелечім крилі, Кароока моя Україна. Чарівний голос солов’я, Квіток чарівний вернісаж В туманних росах золотисті ранки І Всесвіт у моїх очах. Краса природи надихає і чарує, Наше здоров'я у наших руках... Наше здоров'я у наших руках, Кожен про це повинен пам'ятать. Вести здоровий спосіб життя, Щоб не було тоді каяття. Наркотикам й СНІДу ми скажемо - «НІ!», Від СНІДу багато людей помира. Він тіло і душу людську поїдає, Щасливе життя навік обриває. Не відвертайтесь, - я благаю вас всіх, Ну скільки можна? Досить вже війни! Ну скільки треба ще пролити крові? Щоб зупинити хаос цей змогли, І знову жити в радості й любові. За що колись боролися діди? Про них, ми пам'ять будем берегти. Вони Вкраїну рідну захищали, Були готові до кінця у бій іти. Їх не лякала беркутівців зброя, Я народилась на Шевченківській землі, Де мова лине солов'їна дзвінко Й немає місця бідам і війні! Ми є народ великий і могучий, студентка Черкаського бізнес-коледжу 2014 рік |
